Гуманітарний потенціал шкільного курсу математики
Гуманітаризація математичної освіти – система заходів, спрямованих на пріоритетний розвиток загально-культурних компонентів та змісту навчання математики і яка забезпечує засобами цього предмету формування в учня особливого ціннісного ставлення до оточуючого світу, до себе, до своєї власної діяльності в ньому.
Гуманітаризація (лат. Humanitas – людська природа, духовна культура) математичної освіти появляється в залученні школярів до духовної культури, історії розвитку науки, творчої діяльності.
«Гуманітарна математика» окреслює в собі зв’язок математики з гуманітарними науками, а також матеріальними і духовними суспільними відносинами, які розкривають:
- методологічні питання математики як метод пізнання природи і суспільства;
- філософські проблеми математики, що показують її роль в суспільстві;
- зв'язок математики з іншими науками;
- зв'язкок математики з виробництвом, її роль в управлінні, побуті, трудове виховання;
- зв'язок математики з духовною культурою, розвиток мислення, політичне, моральне і естетичне виховання;
- внесок математичної освіти у формування наукового світогляду учнів.
Для характеристики гуманітарного потенціалу математичної освіти Т.А.Іванова виділила основні елементи гуманітарно-орієнтованого змісту:
|
Основні елементи гуманітарно-орієнтованого змісту математичної освіти (за Т.А. Івановою) |
|
|
Інформаційний компонент |
Оволодіння математичним апаратом, способами розв’язання завдань |
| Історичний компонент |
Знайомство з історією як з представниками науки минулого та розвитком математичних ідей та теорій |
| Методологічні знання |
|
1. Естетичний компонент. Виявляється у красоті формул, рівнянь, теорем, графіках функцій, кресленнях, малюнках, поясненняя, ідеях міркування, доведеннях тощо.Таким чином, структуру гуманітарного потенціалу шкільної математики складають такі компоненти (за Т.А. Івановою, Н.О. Шкільманською, Г.І. Саранцевим):
2. Історичний компонент. Виділяють 3 складові: історико-культурну (розглядає розвиток математики як частину культури, взаємозв'язок історичних подій і математики); історико-математичну (розкриває історію та значення для розвитку суспільства появи математичних термінів, понять, теорем, формул, теорій, ідеї); історико-особистісну (знайомить з творчістю вченого математика, його біографією, подіями його життя, які сприяють становленню і розвитку таланту митця, завданнях, що носять ім'я вченого).
3. Лінгвістичний компонент. Розглядає математичну мову як універсальний засіб спілкування з іншими науками і культурами. Характеризується посиленням уваги до мови взагалі та математичної мови, зокрема, її грамотності, точності використання термінів, аргументованої побудови міркувань, вміння відстоювати свою точку зору.
4. Прикладний компонент. Показує зв'язок з іншими науками і практикою. Виділяють 3 складові прикладного компонента: внутрішньо предметна складова (зв'язки математичних об'єктів всередині освітньої галузі математики), міжпредметна складова (зв'язок математичних об'єктів з іншими науками), мета предметна складова (розглядає математику як засіб статистичної обробки даних, інтерпретації результатів, одержуваних у ході моделювання реальних процесів, переробки навчальної інформації).
5. Діяльнісний компонент. Розкриває гносеологічні процеси пізнання в математиці, методи наукового пізнання і виявляє специфіку творчої математичної діяльності.
Посиленню прикладної спрямованості шкільного курсу математики сприяють такі види завдань:
1) Прикладні задачі – завдання, поставлене поза математикою, яке розв’язується математичними засобами.
2) Завдання з практичним змістом - математична задача, фабула якої розкриває додатки математики в навколишньому середовищі, в суміжних дисциплінах, знайомить з її використанням в організації, технології та економіці сучасного виробництва, в сфері обслуговування, в побуті, при виконанні трудових операцій. Вирішуються такі завдання методом математичного моделювання.
3) Професійно-орієнтовані завдання - прикладна задача, що включає в свою умову професійно значущий зміст (професійні об'єкти, процеси, в яких вони задіяні, величини і їх характеристики, а також ситуації, коли ці об'єкти взаємодіють).
4) Компетентнісно - орієнтовані завдання - завдання, в яких потрібне використання знань в умовах невизначеності, за межами навчальної ситуації.
Виділяють три рівні компетентнісно-орієнтованих завдань:
1. Рівень відтворення - відтворення математичних фактів, методів і виконання обчислень;
2. Рівень встановлення зв'язків - встановлення зв'язків та інтеграцію матеріалу з різних математичних тим, необхідних для вирішення поставленого завдання;
3. Рівень міркування – завдання, що вимагають узагальнення, вміння самостійно виділити в ситуації проблему.
Розв’язання компетентнісно-орієнтованих завдань сприяє формування в учнів таких умінь:
- аналізувати реальні числові дані, представлені у вигляді діаграм, графіків;
- аналізувати інформацію статистичного характеру;
- виконувати практичні розрахунки за формулами, використовуючи довідкові матеріали та інтернет-ресурси;
- описувати за допомогою функцій різні залежності, їх графічне уявлення, інтерпретувати графіки і статистичні закономірності;
- вирішувати прикладні завдання, в тому числі соціально-економічні та фізичні, на найбільше і найменші значення, на знаходження швидкості і прискорення;
- будувати і досліджувати найпростіші математичні моделі;
- знаходити додаткову інформацію, оформлювати і захищати проекти і результати їх реалізації.
Форми роботи, які сприяють формуванню культури математичної мови:
1. Включення в структуру уроку діалогових форм взаємодії;
2. Пояснення вчителя, як зразки усної і письмової математичної мови.
3. Самостійна робота учнів з математичним текстом.
Завдання, що сприяють формуванню математичної мови:
- завдання для роботи з термінологією, символікою, графічними зображеннями;
- завдання, призначені для роботи зі словесно логічними конструкціями;
- завдання, призначені для роботи з письмовими навчальними текстами з математики.
Література:
Гусева Н.В., Менькова С.В., Баранова Е.В. Гуманитарный потенциал школьного курса математики и его реализация в обучении. Учебно-методическое пособие к дисциплине по выбору. – Арзамас: Арзамасский филиал ННГУ, 2014. – 46 с.